Все украинские слова с суффиксами

Правопис суфіксів

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО
БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР

И пишеться в суфіксах:

А) – ик, – ник, – івник, – чик (-щик), – ист, – изм: Братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик, боротьбист, побутовизм, речовизм і т. ін.;

Б) – ив(о), що вживається для вираження збірних понять, які означають матеріал або продукт праці: Вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво; морозиво, паливо, печиво, прядиво; Але: Марево (не матеріал і не продукт

В) – ичок, – ичк(а), що походять від слів із суфіксами – ик, – иц(я): Вогничок, кошичок, вуличка, паличка;

Г) – иськ(о), – ищ(е) після приголосного: дівчисько, хлопчисько; вогнище, становище;

Г) – ир, – ист, – изм у словах іншомовного походження після Д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: Бригадир, командир; бандурист, дантист, пейзажист; класицизм, педантизм, тероризм;

Д) – ович при творенні чоловічих імен по батькові: Васильович, Дорошович, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.

Е пишеться в суфіксах:

А) – ен(я) в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: Вовченя,

Б) – ень, – ець, – тель: Велетень, в’язень, мовознавець, переможець, вихователь, любитель;

В) – ечок, – ечк(а) , – ечк(о) : Вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко, яєчко;

Г) – енк(о) , – еньк(о, а) : Гордієнко, Кравченко, безбатченко, коваленко, батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька;

І пишеться в суфіксах:

А) – івн(а) при творенні жіночих імен по батькові: Борисівна, Василівна;

Б) – івк(а) В іменниках жіночого роду: Голівка, долівка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка, шихтівка;

В) – ір, – іст, – ізм у словах іншомовного походження після приголосних (окрім Д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р): Вампір, гарнір, пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм.

Ї пишеться в суфіксах:

А) – їськ(о), – їщ(е), – ївк(а) після голосного: Гноїсько, побоїще, маївка;

Б) – їр, – їст, – їзм в словах іншомовного походження після голосних: Акмеїст, героїзм, конвоїр;

В) – ївн(а) при творенні жіночих імен по батькові від імен на – й: Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.

-НН – пишеться в суфіксах:

-Инн(я), – інн(я), – анн(я) В іменниках середнього роду: Картоплиння, павутиння, гуляння, носіння, звернення, напруження, піднесення, удосконалення.

Правопис суфіксів — Довідник з української мови

Схожі записи:

Розряди займенників за значенням – Займенник УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Займенник Розряди займенників за значенням За лексичним значенням, граматичними ознаками та за морфологічним складом займенники поділяються на дев’ять розрядів.

Написання прізвищ прикметникової форми МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Прикметник Написання прізвищ прикметникової форми 1. Російська буква Е передається через Е: А) після букв на позначення приголосних: Лермонтов, Некрасов, Воскресенський; Б) у.

ПОДІЛ ДІЄСЛІВ НА ДІЄВІДМІНИ ДІЄСЛОВО 4. ПОДІЛ ДІЄСЛІВ НА ДІЄВІДМІНИ За суфіксами основ і типами дієвідмінювання всі тематичні дієслова поділяються на дві дієвідміни. До І дієвідміни належать дієслова, які.

Присвійні прикметники Самостійні частини мови Прикметник Присвійні прикметники Від іменників, що називають цих живих істот, вони, як правило, і творяться: сестрин, Сергіїв, Оленин, лисяча, лікарів, жінчин, чоловіків.

Зразок розбору займенника – Займенник УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Займенник Зразок розбору займенника У Нього очі наче волошки в житі (А. Головко). 1. Нього – займенник, не називає.

Творення дієприкметників – Дієприкметник УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Дієприкметник Творення дієприкметників Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу (форма третьої особи множини без закінчення) за.

Питання для самоконтролю – Односкладні речення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Односкладні речення Питання для самоконтролю 1. Назвіть типи односкладних речень, наведіть приклади. 2. Чим виражений присудок у.

Апостроф УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ Апостроф Роздільність вимови Я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного позначається апострофом. Апостроф пишеться перед Я, ю.

Стилетвірні й нестилетвірні ознаки як лінгвальні основи стилю – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стилетвірні й нестилетвірні ознаки як лінгвальні основи стилю Кожен мовний стиль формується із стилетвірних і нестилетвірних явищ, особливостей. Саме стилетвірними мовними одиницями.

М’який знак та Апостроф в іншомовних словах – Орфографія Українська мова Орфографія М’який знак та Апостроф в іншомовних словах М’який знак ставиться: після м’яких д, т, з, с, л, н, перед ї, йо, я.

Структурно-семантичні й стилістичні фактори формування фразем Розділ 9 ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ § 28. Структурно-семантичні й стилістичні фактори формування фразем Крім власне (переважно) семантичних факторів (метафора, метонімія, синекдоха), значною мірою соціальних (евфемізація.

Резюме УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Резюме Резюме – це документ про особисті, освітні та професійні дані. Складається при прийомі на роботу. Особливістю.

Правопис складних іменників – Іменник УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Іменник Правопис складних іменників Разом пишуться: А) складні іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох.

Художній стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Художній стиль мови і мовлення Художній стиль, як і всі інші мовні стилі, одночасно є і стилем мови (певним комплексом своєрідних стилетвірних.

Елокуція УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО РИТОРИКА Елокуція Елокуція – це словесне оформлення думки, тобто власне творення тексту. Основними одиницями елокуції є тропи і фігури. Тропами.

Алфавіт – Позначення звуків мовлення на письмі ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ Позначення звуків мовлення на письмі Алфавіт Звуки ми вимовляємо і чуємо. На письмі звуки позначаються буквами (літерами). Букви є тими умовними.

Питання для самоконтролю – Дієприкметник УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Дієприкметник Питання для самоконтролю 1. Що таке дієприкметник? 2. Які граматичні категорії мають дієприкметники? 3. Що таке дієприкметниковий зворот.

Чергування з–із–зо (ЗІ) – Орфографія Українська мова Орфографія Чергування з–із–зо (ЗІ) Пишеться З: 1. Перед голосними на початку слова, незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: Постать, що з обличчя.

Перехід дієприкметників у прикметники й іменники – Дієприкметник УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Дієприкметник Перехід дієприкметників у прикметники й іменники Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки виду і часу, а тому й переходити.

Конкретні й абстрактні іменники – Іменник УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ Іменник Конкретні й абстрактні іменники Конкретні іменники називають предмети, явища, які пізнаються органами чуття людини (книга, олівець, нога, вітер.

Чергування звуків – Орфоепія Орфоепія Чергування звуків В українській мові нерідко відбувається чергування як голосних, так і приголосних звуків. Розрізняють чергування позиційні та історичні. Позиційні – це такі чергування.

Завдання та вправи для самоконтролю 1 УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР Завдання та вправи для самоконтролю 1. Замість крапок поставте потрібні літери. Назвіть їх вимовні й правописні особливості.

Стилістичні функції фразеологізмів Розділ 11 СТИЛІСТИКА І КОНОТАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ § 35. Стилістичні функції фразеологізмів Синтез функціонального й структурно-семантичного підходів до ФО породжує бісинхронний підхід до мови, що.

Фонетична стилістика і її одиниці Стилістика української мови Фонетична стилістика і її одиниці Фонетична стилістика – де лінгвістичне вчення про функцію (функції) окремої фонеми і найрізноманітніші поєднання фонем у словах.

Відносні прикметники Самостійні частини мови Прикметник Відносні прикметники Відносні прикметники вказують на ознаку через їхні зв’язки, відношення з іншими предметами та діями: студентський квиток, скляна ваза, учорашній.

Розбір дієприкметника як особливої форми дієслова – Дієприкметник як особлива форма дієслова МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Дієприкметник як особлива форма дієслова Розбір дієприкметника як особливої форми дієслова Послідовність розбору 1. Слово. 2. Назва частини мови, її форма. 3. Початкова.

КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ Розділ 6 КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ Залежно від того, за якою ознакою розподіляють фразеологізми на групи, по-різному їх і класифікують. Виділяють різну кількість груп. Укладач найавторитетніших фразеологічних.

Синтаксичний розбір складносурядного речення – Складносурядне речення СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Складносурядне речення Синтаксичний розбір складносурядного речення Послідовність розбору 1. Зазначити, що речення складне, сполучникове, складносурядне. 2. Дати характеристику речення за метою висловлювання.

Форми слова і споріднені слова УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО БУДОВА СЛОВА. СЛОВОТВІР Будова слова Форми слова і споріднені слова У мові є слова змінювані (іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова).

Подвоєння приголосних при збігу їх УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ФОНЕТИКА. ОРФОГРАФІЯ Подвоєння та подовження приголосних Подвоєння приголосних при збігу їх 1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних: А).

Методичні принципи мовленнєвої підготовки учнів Методичні принципи мовленнєвої підготовки учнів До основних методичних принципів, що забезпечують ефективність роботи з розвитку мовлення учнів, належать: 1) єдність розвитку мовлення й мислення; 2).

Особливості навчання української мови у школах з російською мовою викладання 2.7. Особливості навчання української мови у школах з російською мовою викладання Користування двома мовами в житті та діяльності значної частини населення України ставить перед учителями.

Офіційно-діловий стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Офіційно-діловий стиль Цей стиль вживається в офіційно-діловій сфері суспільного життя: у ділових листах, у діловодстві, у.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАТУС ЧАСТОК – ЧАСТКА ЧАСТКА 3. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАТУС ЧАСТОК Проблема лінгвістичного статусу часток тісно пов’язана з проблемою їх функціонального статусу. Усі відомі спроби його визначення не можна вважати вдалими.

Словосполучення – Словосполучення і речення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ Словосполучення Словосполучення – це синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням двох або більшої кількості повнозначних слів. Слова у.

ПРАВОПИС СУФІКСІВ. ІМЕННИКОВІ СУФІКСИ

ИК, -НИК та ін.

1. Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик) пишемо з и: братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик.

Примітка. Слід відрізняти український суфікс —ик від іншомовних —ик, —ік (—їк). В іншомовних суфіксах пишеться и або і (ї) відповідно до правил правопису и та і (ї) в словах іншомовного походження: історик, медик, фізик, але: механік, прозаїк, хімік.

2. Суфікс -ив-(о), що вживається для вираження збірних, понять, які означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки з и: вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво, морозиво, паливо, печиво, прядиво, але: марево (не матеріал і не продукт праці).

-АЛЬНИК, -ИЛЬНИК та ін.

3. У суфіксах -альник, -ильник, -ільник, -альність після л перед н завжди пишемо ь: постачальник, уболівальник, фрезерувальник; волочильник, мастильник; полільник, відповідальність, геніальність.

-АЛЬ, -ЕНЬ, та ін.

4. Кінцевий приголосний у суфіксах -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тель завжди м’який, а тому всі слова з цими суфіксами пишемо з ь: коваль, скрипаль; велетень, в’язень; бельгієць, мовознавець, переможець; здатність, свіжість; вихователь, любитель.

-ИНН(Я), -ІНН(Я) та ін.

5. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] пишемо з двома н.

Суфікс -инн(я) вживається в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття: бобовиння, гарбузиння, картоплиння, павутиння; але: каміння, коріння, насіння.

Суфікс -інн(я) мають іменники середнього роду, що утворюються від дієслів із голосними основи и та і: горіти — горіння, носити — носіння, ходити — ходіння, шарудіти — шарудіння.

Суфікс -анн(я) [-янн(я)] мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основи а (я): гукати — гукання, гуляти — гуляння, зростати — зростання, сприяти — сприяння.

Суфікс -енн-(я) мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь: звернення, напруження, піднесення, удосконалення.

-ЕН(Я) [-ЄН(Я)]

6. Суфікс -ен(я) [-єн(я)] вживається в іменниках середнього роду, що означають живі істоти: вовченя, гусеня, чаєня.

-ЕЧОК [-ЄЧОК], -ЕЧК(А) [-ЄЧК(А)], -ИЧОК, -ИЧК(А) та ін.

7. Суфікси зменшено-пестливих слів —ечок [-єчок], -ечк(а) [-єчк(а)], -ечк(о) [-єчк(о)] не слід змішувати із суфіксами -ичок, -ичк(а): останні бувають тільки в словах, що походять від іменників із суфіксами -ик, -иц(я): вогничок, кошичок, вуличка, паличка. В інших випадках уживаємо суфікси з е (є): вершечок, мішечок, краєчок; діжечка, копієчка, Марієчка, річечка; віконечко, словечко, яєчко.

-ЕНК(О) [-ЄНК(О)], -ЕНЬК(О, А) [-ЄНЬК(О)]

8. Слід відрізняти суфікс -енк(о) [-єнк(о)] від суфікса -еньк(о) [-єньк(о)]: суфікс -енк(о) [-єнк(о)] вживається здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Гордієнко, Кравченко, зрідка — у загальних назвах: безбатченко, коваленко; суфікс -еньк(о, а) [-єньк(о)] вживаємо для творення пестливих назв: батенько, кониченько, серденько; ніженька, тополенька.

-ИСЬК(О) [-ЇСЬК(О)], -ИЩ(Е) [-ЇЩ(Е)]

9. За допомогою суфіксів -иськ(о) [-їськ(о)], -ищ(е) [їщ(е)] утворюються слова переважно з емоційно-негативним відтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишемо и, після голосного — ї: гноїсько, дівчисько, хлопчисько; вогнище, побоїще, становище.

-ОВИЧ, -ІВН(А) [-ЇВН(А)]

10. При творенні чоловічих імен по батькові вживаємо тільки суфікс -ович: Васильович, Дорошович, Ігорович, Микитович, Олексійович, Юрійович.

При творенні жіночих імен по батькові вживаємо суфікс -івн(а), від імен на —й — -ївн(а): Борисівна, Василівна; Гордіївна, Сергіївна, Юріївна.

Примітка. При творенні імен по батькові в основах імен відбувається чергування і з о: Антін — Антонович, Антонівна; Федір — Федорович, Федорівна.

-ІВК(А) [-ЇВК(А)], -ОВК(А)

11. В іменниках жіночого роду, утворених від іменників та інших частин мови, вживаємо суфікс -івк(а) [-ївк(а)]: голівка, долівка, маївка, ножівка, полівка, спиртівка, частівка, шалівка, шихтівка.

У деяких іменниках уживаємо суфікс -овк(а): головка (капусти), духовка, зарисовка, підготовка.

12. В іменниках чоловічого роду після приголосних уживається суфікс -ок із випадним о в непрямих відмінках: вершок, гайок, кийок, кілок, лужок, стручок; після м’яких приголосних перед суфіксом -ок пишемо ь: деньок, пеньок.

-ИР, -ИСТ, -ИЗМ, -ІР, -ІСТ, -ІЗМ

13. Іншомовні суфікси —ир, -ист, -изм виступають після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: бригадир, командир; бандурист, дантист, пейзажист; класицизм, педантизм, тероризм; після решти приголосних пишемо -ір, -іст, -ізм: вампір, гарнір, пломбір; піаніст, спеціаліст; модернізм, плюралізм, але в утвореннях від власне українських коренів пишемо —ист, -изм: боротьбист, побутовизм, речовизм та ін.

Після голосних у цих суфіксах виступає ї: акмеїст, героїзм, конвоїр.

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Все украинские слова с суффиксами

Основные суффиксы прилагательных

Чаще всего прилагательные творятся с помощью суффиксов.

В создании качественных прилагательных, как и существительных, участвуют суффиксы двух групп:

1) те, что образуют прилагательные с новым оттенком в значении;

2) те, с помощью которых образуются прилагательные с новым значением.

Суффиксы первой группы сочетаются с основами качественных прилагательных, придавая им значение уменьшительности, ласковости или огрубленности. К ним относятся суффиксы -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: (гарненький, родной, тонісінький, крошечный); -езн-, -анн-, -уч- (-апелляционную жалобу-), -ущ- (-ющ-): (толстенный, далеченний, холоднючий, злющий).

Суффиксы второй группы участвуют в образовании прилагательных с новым значением преимущественно от относящихся к существительному и глагольных основ (полосатый, главный, зависимый, одобрительный).

От прилагательных творятся качественные прилагательные с помощью суффиксов —ав- (-яв-), —аст- (-яст-): (синева, красноватый); -ист-, -овит-, -уват- 🙁ряснистий, надменный, солоноватый), а от существительных — с помощью суффиксов — a т , -лил , -н: (ротатий, счастливый, надежный).

От глаголов качественные прилагательные образуются с помощью суффиксов -лив-, -к-, -уч- (-апелляционную жалобу-), -ущ- (-ющ-), -ащ- (-ящ-): пугливый, разговорчивый, благоухающий, виднющий, трудолюбивый и др.

Относительные прилагательные образуются с помощью суффиксов -ск- (-цьк-, -зьк-), -ан- (-ян-), -н-, -ов-, -ев- (-ев-): украинский, холостяцкий,рижский, н полывяный, пшоняний, железный, кленовый, речевое.

Притяжательные прилагательные творятся от существительных И отмены с помощью суффикса -ын (-ин) (сестрин, Николин, Надїін, 3оїн), от существительных II склонения — с помощью суффикса -ов (-ев), который чередуется с -ов- или —ев- (-ев-) (сыновей, сыновья; врачей, лікарева; Сергеев, Сергеева).

Притяжательные прилагательные от названий животных создаются с помощью суффиксов —ин (ин ), -ач ( мяч ) (голубиный, змеиный, левячий) или нулевого суффикса (барсучий, їжачий, орлій, волчий).

При добавлении суффикса -ин происходит чередование конечных согласных образующей основы: г, к, х перед суффиксом меняются на ж, ч, ш (Ольга — Ольги, дочь — дочери, свекровь — свекрушин, птица — птичий). Согласные, что перед ними, в произношении могут тоже меняться, но на письме остаются те же буквы, что и в твірній основе (Параска — [парашчин] — Парасчин, Тодоська — [тодошчин] — Тодосьчин).